Дитяча психологічна травма – це психотравма, отримана до 18 років. Найважчі наслідки зазвичай мають стресові події, які відбулися до семирічного віку. В цей життєвий період дитина не може самостійно подолати психотравму, вона ще не може знайти пояснень складним подіям і заспокоїтися без допомоги та підтримки дорослих.
Причиною психологічної травми може бути як одноразовий інцидент (наприклад, аварія, яку дитина бачила або була її учасником), так і повторювані обставини (наприклад, жорстоке ставлення в сім’ї, нестерпні стосунки з однолітками в школі).
Якщо не лікувати дитячу психотравму вчасно, в дорослому житті вона може стати причиною виникнення психічних розладів і залежностей, а також психосоматичних порушень.
Дитячі психологічні травми класифікують залежно від причин, що їх викликали.
Психотравми, зумовлені психічним насиллям (знущанням, приниженням, нехтуванням)
Батьки іноді говорять своїм дітям: “Від тебе одні непорозуміння!”, “З тобою нічого не вийде!”, “Ти не вартуєш нічого доброго”, “Подивись на інших, вони значно кращі за тебе”. Такі фрази від найрідніших і найближчих людей, яким дитина звикла вірити, можуть глибоко поранити її. Психологічну травму також може викликати крик батьків. Такі дитячі психологічні травми залишають у дорослих іноді непомітні ззовні наслідки, які в подальшому негативно впливають на їхнє ставлення до життя.
Батьки, які принижують своїх дітей, здебільшого не бажають образити їх, а прагнуть мотивувати для досягнення успіхів, наприклад, в навчанні чи спорті. Часто це саме так і працює, і діти, щоб догодити дорослим та отримати від них добре слово та похвалу, роблять все для цього можливе. Важливо розуміти, що, незважаючи на досягнення, це не додає дитині а ні спокою, а ні впевненості. Така поведінка загрожує «емоційним вигоранням», а наслідки дитячої психологічної травми, швидше за все, псуватимуть їхнє доросле життя.
Розповсюджені наслідки психологічного насильства в дитинстві:
- пасивність, невпевненість у своїх силах, страх поразки;
- “синдром відмінника”, або хворобливе прагнення стати кращим;
- компенсаторна аддиктивна поведінка (для послаблення постійного внутрішнього напруження).
Психотравми внаслідок нехтування почуттями дитини
Якщо батьки не приділяють достатньо уваги дитині через відсутність часу або бажання, вона може отримати психологічну травму. Такі сімейні відносини зустрічаються досить часто, адже зовні важко помітити проблеми. Зазвичай в такій сім’ї у дитини є все необхідне, його не принижують та не ображають, але відсутнє головне – батьківська увага.
Дитина, до почуттів якої не проявляють увагу батьки, відчуває себе непотрібною близьким людям. Це призводить до того, що вона починає шукати уваги у кого-небудь із оточуючих, щоб не відчувати себе одинокою. Такий пошук уваги може призвести до асоціального способу життя, занадто раннього початку статевого життя, вживання алкоголю, наркотичних речовин. Зазвичай причиною такої поведінки у підлітків є бажання привернути увагу батьків будь-яким чином.
Психотравма внаслідок складних родинних відносин
Батьки часто зберігають шлюб лише заради дітей, щоб захистити їх від емоційних переживань, пов’язаних із розлученням, не розуміючи, що фактично завдають шкоду дітям та завдають їм психологічної травми. Діти будь-якого віку відчувають неприязні почуття між батьками і дуже страждають через це. Іноді батьки під час з’ясування власних стосунків намагаються залучити дитину на свій бік. При цьому вони не розуміють, що для дитини важко зробити такий вибір, мама і тато є для нього рівноцінними.
Для дитини з такою психотравмою характерна відсутність бажання жити, що може призвести до думок про самогубство. У дорослому віці людина часто відчуває, що її існування заважає іншим. У людей, які не бажають жити, тест на психологічну травму дитинства зазвичай показує, що вона викликана саме сварками між батьками.
Психологічна травма, викликана гіперопікою
Часто зустрічаються сім’ї, в яких ставлення до дитини надмірно опікаюче. На перший погляд, такі сім’ї можуть здаватися досить щасливими – батьки люблять дитину, забезпечують її всім необхідним, але вони бачать в ній лише втілення своїх бажань і амбіцій, а не індивідуальну особистість. Це призводить до психологічних травм у дітей. Наслідком гіперопіки в дитинстві, є відсутність навику в дорослому віці приймати самостійні рішення, такі особи не мають власної думки, завжди орієнтуються на інших людей.
Психологічні травми викликані фізичним насиллям
Фізичні покарання як метод виховання можна зустріти навіть у сучасних сім’ях. Батьки в таких сім’ях вважають фізичні покарання абсолютно нормальними, часто виправдовуються тим, що їх самих виховували власне так. Ще одним виправданням батьківської поведінки є твердження, що фізичне насилля – це «побиття до синців», а все інше є виховними мірами, які не завдають шкоди дитині.
Часто занадто суворе виховання призводить до психологічної травми у дитини. Замість любові до батьків вона відчуває страх і ненависть. Крім того, така дитина постійно відчуває внутрішню напругу і тривогу, що призводить до формування синдрому жертви. Лише через багато років людина починає визнавати проблему і шукає шляхи, як позбутися від дитячої психотравми.
Психотравма від насилля сексуального характеру
Насилля (зловживання) сексуального характеру дорослих до дітей можуть призвести до важкої психологічної травми, яку доводиться долати довгі роки. Дитина, яка отримала таку психотравму, може страждати від депресії чи фобій, вважати себе брудною та недостойною щирих почуттів. Найбільш помітна шкода для здоров’я внаслідок сексуального насильства в дитячому віці. В таких осіб, вже в дорослому віці, часто спостерігаються сексуальні розлади. Людина, яка вже є дорослою, продовжує сприймати сексуальні стосунки як насилля.
Опрацювання дитячих психотравм та позбавлення від їх наслідків можливі лише за допомогою психотерапевта з достатнім досвідом роботи з психічною травмою. Батьки часто запитують, як опрацьовуватити дитячі психологічні травми самостійно. Варто наголосити, що не професійне втручання в травму, може завдати дитині ще більше шкоди.
Визнання проблеми – це перший крок до її вирішення, і слід доручити це справжнім фахівцям.
Якщо ви помітили відхилення у емоційному стані дитини (наприклад, страх, поганий сон), не шукайте, як позбутися дитячої психологічної травми самостійно, а звертайтеся до кваліфікованих психотерапевтів. Своєчасне лікування дає шанс на швидке видужання і стійку ремісію. Бож застарілі проблеми гірше піддаються корекції.
Після тестування на дитячі психологічні травми, визначення життєвих обставин і інших діагностичних заходів фахівці запропонують різні види терапії, включаючи лікування дитячих психологічних травм онлайн.
