Психоедукаційна терапія
Психоедукація чи психоосвіта – це метод терапевтичної допомоги пацієнтам та їх родичам, який полягає у наданні їм повної та достовірної інформації про розлади психічної діяльності для кращого розуміння стану пацієнтів. Психоедукація ефективна при серйозних психологічних проблемах (наприклад, клінічній депресії, порушеннях харчової поведінки, деменції, тривожних розладах, шизофренії, розладах особистості). Крім того, психоосвіта показує хороші результати у програмах покращення якості життя пацієнтів при важких фізичних захворюваннях (наприклад, онкологічних, тілесних травмах).
Результати численних наукових досліджень підтверджують, що психоосвіта допомагає якнайшвидшому одужанню, знижує частоту рецидивів, покращує клімат у сім’ї пацієнта.
Історія формування методики психоедукації
Ідея психоосвіти була вперше сформульована у статті Джона Е. Донлі «Психотерапія та перевиховання» у 1911 році. У медичній літературі цей термін уперше з’явився у назві книги Брайана Е. Томлінсона «Психоосвітня клініка» в 1941 році.
Розвиток та популяризація цього напряму розпочалися лише у 1980 році. Американський дослідник К. Андерсон почав вивчення його ефективності в лікуванні шизофренії. Дослідження були зосереджені на визначенні ролі інформування родичів про симптоми та перебіг шизофренії у покращенні відносин між членами сім’ї. Також дослідження торкалося вивчення найефективніших методів управління стресом. Саме це дослідження дало поштовх до використання психоосвіти у поведінковій терапії.
Кому рекомендована психоосвіта
На думку більшості фахівців у сфері лікування ментальних розладів, кожному пацієнту корисна додаткова інформація про його стан та методи покращення самопочуття. Членам сім’ї психоосвіта також принесе користь, оскільки допоможе краще розуміти ознаки захворювання, навчить правильної взаємодії із близьким.
Необхідно враховувати, що люди з психологічними розладами в гострій стадії захворювання часто мають проблеми з концентрацією уваги та сприйняттям інформації. У таких випадках нову інформацію надають дозовано, щоб не перевантажувати хворого.
Детальне знання стану, прогнозу перебігу та лікування захворювання в деяких випадках здатне стати причиною стресу у пацієнта чи його родичів. Перед тим, як порекомендувати психоедукацію, психотерапевт чи психіатр оцінює всі ризики. У тому числі, фахівець визначає, який обсяг відомостей пацієнт здатний адекватно сприйняти та обробити, який рівень емоційної напруги він без шкоди витримає у своєму поточному стані.
У чому полягає мета психоосвіти
Сучасна медицина зараховує психоосвіту до методів лікування психологічних проблем та розладів психічної діяльності. Психоедукацію спрямовано на вирішення відразу кількох завдань. Насамперед це надання пацієнту або його родичам повної та достовірної інформації про захворювання (причини його виникнення, симптоми, способи та особливості лікування, прогноз та інше) зрозумілими словами. На цьому етапі досягається ще одна важлива мета психоедукації – пацієнт або його близька людина можуть виплеснути емоції, пов’язані з отриманням діагнозу.
Також до завдань психоосвіти входить навчання пацієнта чи членів його сім’ї навичкам життя з діагностованим захворюванням, включаючи надання інформації про медикаментозне лікування (як правильно приймати призначені препарати, як вони діють, які можливі побічні ефекти, наявність обмежень). Крім того, пацієнт отримує інформацію про те, як він може самостійно впоратися із симптомами, у яких випадках необхідно терміново зв’язатися зі своїм психотерапевтом.
Як проходить психоедукація
Запишіться на заняття з психоедукації в нашому центрі, щоб більше дізнатися про свій стан і методи лікування або допомогти родичу, який страждає на психічні розлади.
